У багатоквартирному будинку багато мешканців з дітьми, а дитячий майданчик на прибудинковій території усього лише один. Та й на ньому часто гуляють з дітьми мешканці сусіднього будинку. Чи можна заборонити їм це робити? Бо ж і для дітей співвласників місця замало..

Аби однозначно відповісти на поставлене питання, необхідно, передусім, з’ясувати статус такого дитячого майданчика.

Дійсно, у загальному випадку дитячі майданчики є частиною прибудинкової території. Це висновується, зокрема, з:

  • п. 2 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових території багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011 р. № 389, в якому передбачено, що до складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити (у разі наявності) в тому числі й майданчики, які призначені для обслуговування мешканців тільки цього будинку, для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку;
  • п. 6.1 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», згідно з яким на території з колективним користуванням прибудинковою територією (багатоквартирна багатоповерхова забудова) треба передбачати, серед іншого, дитячі майданчики.

Відповідно, якщо дитячий майданчик – це частина прибудинкової території, то співвласники мають повне право обмежити доступ до нього мешканців з інших будинків. Адже прибудинкова територія є спільним майном співвласників, що належить їм на праві спільної сумісної власності (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII (далі – Закон № 417); ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України). І саме співвласники вправі встановлювати, кому і на яких умовах ним користуватися.

Щоправда, і в цьому випадку є нюанс: у разі спору захистити своє право співвласники зможуть лише в тому випадку, якщо земділянка під багатоквартирним будинком виділена в натурі (тобто межі прибудинкової території можна документально підтвердити), і права на неї зареєстровані (тобто відповідна земельна ділянка закріплена за співвласниками на праві власності, або отримана ними у постійне користування). В іншому випадку, якщо прибудинкової території як такої за документами немає, довести свою правоту буде вкрай складно.

Отож, перш ніж огороджувати дитмайданчик (або у будь-який інший спосіб обмежувати до нього доступ), перш за все варто потурбуватися про оформлення прав на земельну ділянку під будинком. При цьому, у разі якщо постане питання про розроблення проекту землеустрою, завважимо, що згідно з п. 3.16 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» питомі розміри ігрових майданчиків для дітей дошкільного і молодого шкільного віку не можуть бути меншими, аніж з розрахунком 0,7 м2 на 1 людину. Тож якщо нинішній дитмайданчик справді є замаленьким, мешканці цілком можуть ініціювати питання про розширення його площі з посиланням на відповідні норми.

Вікторія Туманова,
юрист м. Київ