Чи може місце для паркування автомобіля належати на праві власності особі, що не є співвласником багатоквартирного будинку?

Відповідь на поставлене запитання залежить від того, про яке паркомісце ідеться – виділене місце на паркувальному майданчику, що є частиною прибудинкової території, чи паркомісце у підземному паркінгу. Пояснімо.

Так, якщо мовити про паркомісце у межах прибудинкової території, то з точки зору законодавства таке місце для паркування взагалі не повинно передаватись в індивідуальну власність – чи то співвласникові, чи сторонній особі.

Адже, по-перше, прибудинкова територія є спільним майно багатоквартирного будинку, тобто спільною сумісною власністю співвласників (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 р. № 417-VIII, далі – Закон № 417).

А, по-друге, прибудинкова територія призначена для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 417).

Звісно, тут можна було б згадати про те, що інститут права власності включає в тому числі й правомочність розпорядження. Тобто якщо відповідна земельна ділянка отримана співвласниками у власність, то, формально, співвласники за спільною згодою можуть прийняти рішення про відчуження частини прибудинкової території на користь окремої особи. Завважимо, що мовимо наразі не про виділення частки із спільного майна багатоквартирного будинку в натурі (на що ч. 3 ст. 5 Закону № 417 встановлено пряму заборону), а про класичну купівлю-продаж. Однак на практиці такий варіант розвитку подій навряд чи можна назвати життєздатним.

Передусім тому, що розпорядження прибудинковою територією у такий спосіб суперечитиме її призначення (див. згадуваний вище п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 417).

Окрім того, аби бути об’єктом цивільно-правових відносин, паркомісце на прибудинковій території має бути виділене в натурі (на місцевості) в окрему земельну ділянку. А це, своєю чергою, є непростою процедурою, що передбачає, зокрема, розроблення документації з землеустрою та внесення відомостей про відповідну земділянку до Державного земельного кадастру (детальніше див. ст.791 Земельного кодексу України, присвячену питанню формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав). Ведемо до того, що на практиці законно передати у власність окремій особі паркомісце, розташоване на прибудинковій території, украй складно.

Дещо інакшу ситуацію маємо у випадку, якщо мовити про паркомісце як частину підземного паркінгу.

 Так, Мінрегіонбуд, зважаючи на актуальність питання,  свого часу в листі від 30.10.2015 р. № 8/9-3285-15 відзначав: належність паркомісць (підземного паркінгу) до складу комплексу (житлового, житлово-офісного тощо) напряму залежить від джерела фінансування їх будівництва, що визначається у проектно-кошторисній документації на будівництво об’єкта та договорами інвестування.

Відповідно, якщо паркінг не є частиною будинку, власником паркомісця цілком може бути стороння особа – не співвласник.

В іншому ж випадку – якщо паркінг є частиною будинку, – вбачаються два варіанти:

  • якщо паркінг є самостійним нежитловим приміщенням – будь-яка особа, що є власником паркомісця, вважатиметься співвласником багатоквартирного будинку;
  • якщо паркінг є допоміжним приміщенням (тобто спільним майном співвласників), передання паркомісця у власність окремій особі суперечитиме законодавству.

    Вікторія Туманова,
    юрист м. Київ