Отримати у спадок “вбиту” комунальну систему – і вивести її на рівень, найкращий у Східній Європі. Йдеться про Польщу – саме досвід цієї держави у реформуванні ЖКГ вважається найбільш показовим для України. І саме цей досвід Україна старанно намагається не помічати.

Українська реформа комунального сектора відображає досвід двох країн: Литви та Польщі. У попередній статті ми описали досвід Литви – загалом успішний, однак не без вад.

Тепер прийшла черга розповісти про шокову терапію в ЖКГ сусідньої Польщі. А також обговорити, чому досвід цієї країни, хоча його і визнають успішним, так ретельно ігнорують в Україні. І що насправді стримує ринкові механізми в нашій країні, яка сила побудувала стіну між постачальником і споживачем комунальних послуг?

На 20 років раніше, ніж в Україні

Одна з особливостей соціалістичної Польщі – гігантоманія, яка не оминула і ЖКГ. Наприклад, величезний Краків обслуговували лише чотири компанії – аналоги ЖЕКів. У такій ситуації проведення ринкових реформ, як і в Україні, було непростим.

Вирішити це завдання в Польщі змогли, провівши реформу в два етапи.

Читайте також

Приклад і антиприклад для України: як Литва реформувала систему ЖКГ

Перший етап тривав до 1994 року і був ознаменований масовою приватизацією житла. Причому, на відміну від України, вона не була безкоштовною – мешканцям доводилося відшкодовувати державі до 10% вартості приватизованої нерухомості.

І якщо цей етап мало відрізнявся від українських реформ, то в Польщі пішли набагато далі.

Другий етап польської реформи почався в 1995 році, коли був прийнятий закон про право власності на приміщення (Ustawa o własności lokali). Цей закон виявився набагато більш ринковим, ніж аналогічні норми в сусідніх країнах.

Для порівняння: подібний закон в Україні ухвалили тільки 2015 року, і називався він “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Ключова норма польського закону – створення власниками багатоквартирного будинку об’єднання (аналога нинішніх українських ОСББ) стало обов’язковим! І ці спільноти відразу отримали відповідальність за ухвалення всіх рішень, включаючи питання управління, для свого будинку. Таким чином був створений клієнт для ринку житлових послуг.

У більшості країн Східної Європи створення об’єднань власників було можливістю, але не обов’язком мешканців.

Результати польської реформи з’явилися одразу – в найкоротші терміни в країні було створено понад 80 тисяч спільнот власників, які отримали в управління близько 90% житлової нерухомості в Польщі (решта 10% багатоквартирних будинків перебувають у муніципальній власності).

Ці зміни створили в країні клієнта – споживача комунальних послуг. При цьому це були представники приватного сектора, які ухвалювали самостійні рішення, незалежні від держави і муніципалітетів.

Однак для створення ринкових умов одного споживача мало – потрібен ще й постачальник комунальних послуг, включно з послугами управління житлом.